Плач немовляти…

Реальна історія. Світлана завжди мріяла бути лікарем. Вона хотіла допомагати людям не словом, а саме ділом. В школі сама попросила батьків перевести її в хіміко-біологічний клас в іншу школу. Школа ця знаходилася практично на іншому кінці міста, батьки не хотіли, щоб їх дитина щодня мотався так далеко, але Світлана їх переконала, що саме в цій школі дітям дають необхідний рівень знань, так потрібних при вступі в МЕД.

Коли прийшов час, Світлана без проблем здала іспити. Навчання їй давалося легко. Світлана обрала спеціалізацію – гінекологія, про що ніколи не шкодувала. Їй подобалося те, чим вона займалася. Починала рядовим гінекологом в районній лікарні, зараз вона працює завідуючою відділенням в одній з кращих лікарень крайової столиці. Багато розповідала про свою роботу, через її руки пройшли сотні, якщо не тисячі жінок. Випадки були різні: до неї потрапляли і дорослі жінки, і ті хто не могла завагітніти, і циганки, які жодного дня на обліку не стояли, і вагітні жінки з ВІЛ-інфекціями. Але одна історія їй особливо запам’яталася.

Світлана працювала за фахом вже близько п’яти-шести років, коли до неї на прийом звернулася одна матуся з дівчинкою підлітком. Дівчинці Олі на той момент, як вона потрапила на прийом до Світлани було неповних 16 років. Дівчинка сиділа,опустивши голову, неозброєним оком було видно, що у дівчинки величезний стрес. Хоч в момент прийому Оля не плакала, але було видно по розпухлого лиця, що сліз напередодні було пролито не мало.

Світлана, окинувши поглядом пацієнтів, запитала:

-Слухаю Вас, що сучілось, що турбує?

Оля, як сиділа, опустивши голову на підлогу, так і продовжила сидіти. Говорити почала мама.

-Я одна виховую трьох дітей. Оля старша. Їх батько, зустрів нову любов всього свого життя, не замислюючись пішов до неї. Найменшому з дітей на той момент і трьох років не було. Аліменти платить копійчані, з дітьми спілкування практично звів нанівець. Мені доводилося працювати на трьох роботах, щоб їм було що поїсти і в чому ходити в школу. В якийсь момент я по всій видимості упустила з видно, що Оля почала жити дорослим життям. Я на той момент навіть не розповіла їй, що таке статеві стосунки і що необхідно оберігатися. Так, це моя вина, визнаю, але Ви мене зрозумійте, для мене в 15 років Оля була невинною дитиною, мені і в голову не могло прийти, що вона з чоловіками в ліжку вже перекидається.

Світлана спробувала зупинити сповідь жінки.

-У нас час прийому обмежена, не треба мені розповідати все це. Я зрозуміла, що дівчинка вагітна?

-Так.

Мама Олі, не дивлячись на зауваження лікаря, все одно продовжила свою розповідь, ніби намагаючись виправдатися чому вони зараз знаходяться тут.

-Я з роботи приходжу замучена, сил вистачає тільки, щоб уроки у молодших дітей перевірити. Ольга худюща у мене. В один “прекрасний” момент подивилася на Олю збоку, а з нею щось не те, у неї живіт. Я задала їй питання, що типу не вагітна ти випадком, а вона в сльози одразу. Доктор, ми навіть не знаємо який термін її вагітності. Вона сказала, що хоче народити цього дитинку, але Ви зрозумійте, доктор, я не потягну чотирьох. Мені деколи цим то на вечерю крім макаронів приготувати нічого, а це немовля: коляска, ліжечко, дитяче харчування. Ну не потягну я, хоч убийте.

-Я Вас почула.

-Ваша дочка завагітніла в результаті насильницьких дій з боку чоловіка?

-Ні, ця дура каже, що закохалася. Але ім’я цього стервеца мені відмовляється називати, боїться, що його посадять. А його й треба посадити, вона ж ще зовсім дитина, їй і 16 немає ще.

-Від мене Ви чого хочете?

-Доктор, миленька, зробіть їй аборт, ну не потягнемо ми цього дитинку зараз. У неї ще будуть діти, але не зараз.

Записавши в картку особисті дані, Світлана сказала:

-Оля, роздягайся, проходь на крісло.

Світлана сказала мамі Олі, що у неї термін вагітності вже близько 10 тижнів, дала направлення на УЗД і аналізи, попросила гарненько подумати, так як аборт в такому ранньому віці і на такому великому терміні може мати негативні наслідки. Наступний прийом повинен був бути через 2 дні.

Минуло два дні, мама і Оля знову на прийомі в кабінеті Світлани. Та пояснила їм ще раз про всі наслідки і попросила дівчину озвучити своє рішення.

Оля мовчала, мамі здавалося, що минула ціла вічність.

-Що мовчиш? Говори.

Мама штовхнула дочку в бік.

-Я дуже хочу цієї дитини.

Світлана запитливо подивилася на маму, у тій обличчя витягнулося від почутого. Мама схопила дочку за руку і мало не волоком потягла з кабінету.

-Світлана Олексіївна, вибачте, ми на дві хвилинки вийдемо переговорити.

Через роки Світла не раз згадувала саме цей випадок. Чому вона якось байдуже поставилася до цієї дівчинки? Не вистачало досвіду? Або вона поставила себе на місце матері, яка одна тягне трьох дітей, а тут четвертий на підході? Або вона реально вважала, що народження дитини зіпсує життя 15-ти річній дівчинці? Але в той момент вона спокійно продовжила заповнювати папери.

Оля і мама повернулися в кабінет через 10 хвилин.

-Світлана Олексіївна, вибачте мене. Запишіть мене на аборт.

З очей дівчинки бризнули сльози, вони великими градинами котилися по її щоках. Було ясно, що це рішення, незважаючи на юний вік, далося їй з великими труднощами. Далі аналізи, бесіди, підписання паперів, різних угод. Оле на наступний день зробили аборт.

В той день Світла пішла після трудового дня додому, де її чекав коханий чоловік, свекруха і маленький син – її радість. Потім вона стане інакше ставиться до всього цього, зрозуміє, що за кожним абортом стоїть ціла трагедія, часом зламані долі.

Минуло три роки. До Світлани на прийом прийшла молода дівчина. Світлана жестом руки показала дівчині на стілець, при цьому продовжила заповнювати папери.

-Розказуйте, що сталось?

-Нещодавно я вийшла заміж, ми з чоловіком хочемо дитину, але з-за невдалого аборту кілька років тому я більше не можу мати дітей.

Світлана підняла на дівчину очі. У картці вона бачила її вік. В наш час в цьому віці навряд чи хто мріє про заміжжя, а вже про дітей тим більше. Риси обличчя цієї дівчини їй здалися знайомими, але за роки роботи через кабінет Світлани пройшла вже не одна сотня пацієнток.

Провівши огляд, Світлана призначила дівчині аналізи і УЗД. Наступна дата прийому була через кілька днів.

Вночі Світлана прокинулася від дитячого плачу. Її син був уже взросленьким, а тут плакав немовля, плач був зовсім поруч. Світлана, надівши халат, обійшла всю квартиру. Природно ніякого дитини ніде не було, але плач тривав. Світла розбудила чоловіка:

-Міш, ти чуєш? Дитина плаче.

Фото з відкритих джерел

-Світла, лягай спати, я нічого не чую, тобі здається. Або у сусідів дитина плаче.

-Так голосно?

-Я нічого не чую.

Михайло відвернувся на інший бік і захропів вже через кілька хвилин.

В голові Світлани продовжував розноситися дитячий плач, вона ще раз оглянувши квартиру, пішла на кухню, заварила собі чайку. Заснути у неї все одно не виходило. У підсумку Світлана задрімала прямо за столом. Вранці, розбита вона збиралася на роботу.

Весь день вона була сама не своя, думаючи про те, що за плач в її голові вона чула всю ніч. Остання на сьогодні пацієнтка, Світлана перед оглядом підійшла до раковини мити руки, включила воду воду, сама дивиться у дзеркало.

Опускає очі і в раковину, а її руки всі в крові, вся раковина в крові. Вона в той момент її не просто бачить, вона відчуває її нудотний, нудотний запах. Світлана намагається змити кров з рук, а вона, як в’язка рідина їх все більше і більше їх огортає.

Світлана чує голос пацієнтки:

-Доктор, я готова, чекаю Вас.

Опускає очі і розуміє, що з її руками все в порядку.

Кошмар з плачущем немовлям повторювався вже третю ніч поспіль. Світлана розуміла, що цей плач в її голові, але не розуміла чому, не розуміла, що з нею таке відбувається? Крім неї цей жахливий плач не чув ніхто. Вона медик, тому свої звукові галюцинації намагалася пояснити з медичної точки зору. Здала аналізи, навіть попросила виписати їй рецепт на снодійне. Але зі снодійним ставало краще. Вона була, як у трансі, снодійне змушувало її тіло спати, а жахливі крики в її голові змушували жінку бігати по квартирі в стані напівнепритомності.

Майже щодня вона бачила кров на своїх руках, вона розуміла, що всього цього немає, але це почало зводити її з розуму в буквальному сенсі слова.

Світлана не знала, що робити. Вона боялася розповісти про це своїм колегам, боялася, що її визнають психічно нездоровою, відсторонять від роботи або ще гірше запроторять в лікарню.

Аналізи у Світлани не показали жодних відхилень. При цьому Світлана ходила сама не своя, під очима від недосипу у неї були кола майже чорного кольору, вона почала на всіх зриватися, починаючи від своїх домашніх постояльців, закінчуючи пацієнтами та колегами.

В інтернеті вона знайшла оголошення, нібито місцева цілителька у сьомому поколінні позбавить від будь-яких недуг. Світлана визнала це можливістю позбутися своїх проблем.

Насправді ця так звана цілителька виявилася просто шарлатанкою. Вона сказала, що на жінці псування, їй необхідно сплатити їй вартість семи церковних свічок з Єрусалиму, ця “цілителька” буде вимолювати для Світлани зцілення поки будуть свічки горіти.

Природно, що нічого з вищесказаного їй не допомогло.

В родині Світлани все теж почало руйнуватися. Вона більше не могла ходити на роботу, вела себе в буквальному сенсі неадекватно. Чоловік не розумів, що з нею відбувається, вважав, що їй потрібно звернутися до лікаря, до психіатра. Викликав свою маму, щоб та не залишала їх сина наодинці зі Світланою.

Свекруха спочатку теж не розуміла, що з невісткою, потім каже їй:

-Свєта, я тобі адресу жінки однією дам, тобі треба поїхати до неї. То що з тобою відбувається – це не нормально і думаю, що тут не обійшлося без магії.

-Який магії? ? ? Я була в однієї “цілительки”, вона мені теж говорила про порчу, виманила у мене купу грошей, а що толку. Я просто божеволію, мені Ваші бабки-ворожки не допоможуть.

Але свекруха наполягла, навіть запропонувала з’їздити до цієї жінки зі Світланою. Звичайний сільський будинок, стіл з чистою скатертиною. Жінка запалила свічку і стала через вогонь дивитися на Світлану. Потім поставила свічку в склянку, пішла на кухню, повернулася із склянкою молока.

-Пий.

-Дякую, я не п’ю молоко.

-Пий я сказала, так треба.

Світлана взяла склянку молока, відпивши ковток, скривилася жінка.

-Фу, воно ж протухла.

Жінка взяла склянку, на молоці почала утворюватися чорна плівка. Жінка кілька хвилин вдивлялася в склянку, потім почала говорити.

-На тобі, дівонька, псування. Порча на смерть. Той плач, що ти чуєш, незабаром зведе тебе з розуму і ти вирішиш сама піти з життя, тому що не зможеш боротися з цим демоном.

-Що за маячня? Яка причина? Я лікар, я рятую людей, нікому зла не робила, кому знадобилося на мене наводити псування, та ще й на смерть.

-Хтось навів порчу я не бачу, але протягом трьох ночей тобі сон присниться, ти побачиш того, хто це зробив. Дізнайся ім’я цієї людини і приходь до мене-подивимося, що можна зробити.

-Щоб сон побачити треба заснути, а я з-за цих криків не сплю практично.

-Я тобі амулет дам, він на кілька днів послабить дію псування.

-Як дізнаєшся ім’я відразу приходь до мене.

Світлана взяла амулет, одягла його на шию. Коли жінка повернулася додому, прямо з порога її потягнуло в сон. Вона вперше за довгий час заснула і в першу ж ніч їй приснилася дівчинка Оля, її пацієнтка, яка завагітніла у неповних 16 років. Вона йшла їй назустріч зі згортком, з якого лунав плач немовляти. Підійшовши ближче вона віддала цей згорток Світлані та побачила, що там не дитина, а абортований плід, зі згортка Світлані на ноги почала капати кров. Світлана уві сні почула голос Ольги:

-Я так хотіла цієї дитини, а Ви його вбили.

Світлана прокинулася, вона чітко пам’ятала найменші деталі цього кошмару. Вона тут же почала збиратися до бабусі у село, куди напередодні їздила зі свекрухою.

Бабуся знову через свічку довго дивилася на жінку, потім сказала, що псування може зняти тільки Ольга, її треба знайти. Потрібно, щоб вона прочитала цю змову, бабуся дала Світлані листок з змовою.

-Так як я її знайду? Вже кілька років минуло, та я і не працюю вже в тій лікарні.

-Вона до тебе на прийом нещодавно приходила, знайдеш.

І тут Ольга зрозуміла, що за знайома дівчина була у неї нещодавно на прийомі. Від бабусі Ольга поїхала на роботу, у себе на комп’ютері вона справді знайшла адресу Ольги. І відразу поїхала туди.

-Я знала, що Ви прийдете.

-Ти навіщо на мене навела порчу? Що я тобі зробила?

-Ви вбили дитину мою.

-Ти сама прийшла до мене на аборт. Вже тоді почни питати зі своєї мами, а не з мене.

-Мама відповіла за свій вчинок сповна. Не я, Господь покарав. І Ви відповісте. Ви могли переконати мою маму, що аборт на такому терміні протипоказаний. Чи знаєте Ви, що у мене ніколи не буде дітей. А чи знаєте Ви, що мені дуже довго щоночі снився мій дитина, я трохи рук на себе не наклала. Ви права не маєте працювати лікарем. Ви не лікар – Ви вбивця.

Світлана намагалася вмовити Олю зняти порчу, навіть встала перед нею на коліна, але Оля закрила перед нею двері.

На наступний день Світлана знову прийшла до Олі. Вона розуміла, що дія оберега сходить на немає, скоро ця псування зведе його в могилу. Світлана благала допомогти їй хоча б заради її сина, щоб не довелося рости без матері.

Ольга прочитала зі Світланою змову, яку дала бабуся і буквально одразу всі кошмари жінки припинилися. Можливо, Господь все-таки покарав жінку, через кілька років від Світлани пішов чоловік, заміж більше жінка не вийшла, хоча чоловіки в її житті були. Вона виховувала сина одна, з професії не пішла. А можливо, це не Боже покарання, а її доля, яка спочатку їй була уготована. Тільки тепер кожного “не простого” пацієнта вона намагається почути, намагається зробити все правильно, а не так, як комусь треба.